Шкільне подвір'я Народний дім

Школа


У Соколі ще до заснування школи були грамотні люди. Повинен був уміти читати священник дяк.

Першу школу у Соколі було засновано в 1840 р. Де був цей шкільний будинок і чи був він взагалі, невідомо. За статистичними даними у Соколі у 1880 році була однокласна школа. І також відомо, що від 1840 р. навчання стало обов’язковим і перейшло на державне забезпечення.

Теперішню, вже зруйновану школу, було побудовано у 1892 році. До половини 2000 року вона була ще основною школою. У 1987 році директор школи Козловський Ярослав Васильович почав будівництво нової школи. До 1990 року вже були збудовані стіни другого поверху, але у тому ж році будівництво було призупинено.

Але в листопаді 1999 року будівництво було відновлено за сприяння Львівської залізниці. Будівництвом займалася ВАТ Самбірська ПМК «Агропром-житлобуд». Окрім самбірської компанії на об’єкті також працювало близько 20 будівельників із Львівської залізниці. Роботи просувалося оперативно. Активну участь у будівництві школи брали і мешканці села.

І за 8 місяців з моменту відновлення будівництва, 5 серпня 2000 року відбулося урочисте відкриття новозбудованої школи. З часом було добудовано харчоблок і спортивний зал.

У 2001 році новим директором школи стала Цвігула Зеновія Михайлівна.

 

На соколянській шкільній ниві трудяться багато вчителів. Вагомий внесок у розвиток освіти у селі зробили : Мелешко О.В., Гук І.Г., Гук Г.П., Качмар Г.І.

Слід ще згадати про школу на Крив’яках. Вона була побудована 1911 року за дозволу австрійської адміністрації. Навчання проводилось там до 1960 року. У 1967 році за клопотання вчительки О.Фаріон було розпочато будівництво нової школи, яку закінчили будувати у 1972 році. У 2000 році школу було закрито у зв’язку з малою кількістю дітей. Зараз у приміщенні колишньої школи знаходиться місцева бібліотека.

ЖИТТЯ, ВИТКАНЕ З ЛЮБОВІ, ДОБРА ТА МУДРОСТІ

Значний вклад у розвиток освіти і культури села належить Мелешко Ользі Володимирівні – педагогу, керівнику хору, голові сільського осередку «Просвіта» с. Соколя, керівнику шкільного вокального гуртка.

Слово «вчитель» як мати – священне, воно знайоме кожній людині, яка живе на землі. Учитель – професія унікальна. Педагог своїм серцем і розумом формує завтрашній день, людину суспільства, цивілізацію. Адже буквально все проектується і твориться за шкільною партою.

Все починається змалечку: любов до Бога, до батьків, до природи, до Батьківщини, до роботи і навіть до життя. Саме так почалася життєва дорога Ольги Володимирівни Мелешко, на перший погляд тендітної української жінки, яка робить дуже багато для школи, для самих учнів, яких вона любить, наче своїх рідних, для села, в якому живе.

Ольга Володимирівна – розумна, талановита, працьовита людина. Завжди мила, спокійна, врівноважена, а водночас строга і вимоглива до своїх вихованців. Вона давала міцні знання учням, вкладала в їхні голови розум, а в серця – віру і впевненість у своїх силах. Навчала доброти, справедливості, чесності і працьовитості, виховувала справжньою людиною.

За час своєї педагогічної праці навчила і виховала кілька поколінь. Улюблену справу не залишала ніколи. Певний час вела і учнівський хор, який неодноразово здобував призові місця на оглядах та конкурсах. У 1989 році створила сільський хор, до якого залучила багато молоді та старших людей. Вже через рік настоятель місцевого храму запросив хор до церковного співу. За короткий час хор навчився повністю співати Святу Літургію української мовою.

За сумлінну працю її було призначено заступником директора Соколянської школи. І серед колег Ольга Володимирівна проявила себе розумною, доброю, справедливою, вимогливою людиною. У неї добре і щире серце. Вона вміє розділити сум і горе, підняти настрій, повернути віру у свої сили. Відвідуючи уроки у колег, давала мудрі поради, старалась зауважити щось нове, цікаве для дітей, що спонукало вчителя до кращої роботи. Завжди активна, цікавилась всіма подіями в школі.

Скільки відкритих уроків, цікавих доповідей з досвіду викладання фізики за плечима вчительки! Її форми роботи приживалися на уроках багатьох учителів фізики району, і не лише початківців, а й старших.

За сумлінну педагогічну працю отримала такі нагороди:

  1. Грамота Міністерства освіти Української РСР комітету профспілок 20 липня 1981 р.
  2. Відмінник народної освіти № 95917 21.02.1984р.
  3. Присвоєно звання «Учитель-методист» (посвідчення про звання 3.06.1987р.).
  4. Грамота Управління народної освіти Львівського облвиконкому 23.02.1989р.
  5. Медаль «Ветеран праці» 4 липня 1989р.

5 лютого 2014 року Ольга Володимирівна святкувала своє 80-річчя. ЇЇ вітали хор с. Соколя, хор вчителів, вихованці гуртка, якими вона зараз керує. На святі були присутні отці Василь та Ярослав Гошки, родичі, колеги по роботі, гості з відділу освіти Мостиської РДА та районної ради. Голова районної ради Ігор Михайлович Стецина нагородив ювілярку медаллю «Мостиський район. За заслуги», а отець Ярослав Гошко – орденом святої Варвари.

З великим задоволенням всі хористи, мешканці села співають пісню про Соколю, слова і музику якої написала Ольга Володимирівна у 2007 році

Пісня про Соколю

Над потічками серпанок мерехтить,
Ген над обрієм звабливо ліс шумить.
Ранок сипле і висвічує росу,
Соловей співає пісню голосну

Приспів

Тут Соколя – село моє рідне,
Моя радість, і доля, і мрія,
Де не буду – до тебе вернуся,
Привітаю й до ніг поклонюся
Чи в веснянім квітування, чи в дощах,
Чи в калиновім намисті, чи в снігах,
Серед нив, стрімких потоків і лісів
Нас веде знайома стежка в отчий дім
Тут князі колись проводили свій час –
і відлуння їх забав дійшло до нас.
Збережім нащадкам ниви і ліси,
Щоби вічно соколяни тут жили!

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: